08.11.2017
 

Рецензія на «АЛЬБОМ УКРАЇНСЬКОГО КІНОПЛАКАТУ 1920-Х РОКІВ»

Рецензія Анни Метр, завідувачки слов’янськими фондами Бібліотеки Дідро в Ліоні на «АЛЬБОМ УКРАЇНСЬКОГО КІНОПЛАКАТУ 1920-Х РОКІВ», що вийшла у зимовому номері журналу «Гайдук».

 

Ця книга присвячена українським кіноплакатам і видана 2015 року в Києві Національним Центром Олександра Довженка. Видання має вигляд подарункової книги альбомного формату і складається, з одного боку,  з текстів українською мовою в перекладі на англійську, з іншого, значної кількості ілюстрацій де кожна репродукція плакату надрукована на всю сторінку. Мова йде про чудову ілюстрацію значного виробництва кіноплакатів здійсненого в Україні в 20-х роках, в час коли усі складники українського кіно, від задуму до реалізації, не забуваючи про комерційні аспекти, курувалися Всеукраїнським фото кіно управлінням (ВУФКУ). За задумом авторів видання, воно має заповнити прогалину про це особливе художнє виробництво, оскільки багато представлених художників залишаються маловідомими, а то й зовсім невідомими.

 

Завдяки динамізму, натхненником якого в Україні в 20-ті роки для українського кіно та фото було ВУФКУ, ми бачимо надзвичайний розвиток мистецтва рекламного плакату. Художники оволодівають конструктивістськими кодами, щоб, у свою чергу, створювати новий особливий вид мистецтва властивий Україні. Їх твори для промоції кіно виражають художні течії того часу – Нового мистецтва (Ар Нуво) і конструктивізму. Дійсно, конструктивістська тенденція поступово утверджується. Елементи, - картинки і тексти з яких складається плакат – спрощені і геометризовані. Створюються нові друкарські шрифти з тенденцією збільшення розміру назв фільмів.

 

Видання подає репродукції двох плакатів задуманих для кіно адаптації  роману Панаїта Істраті «Кіра Кіраліна». Вони намальовані двома різними художниками – Константином Болотовим і Михайлом Длугачем для стрічки створеною російським режисером Борисом Сергіовичем Глаголіним (1879-1948).  Глаголін – драматург, теоретик театру і актор був одним із перших кінорежисерів російської імперії, потім Радянського Союзу. Він розпочав свою роботу в кіно в 1914 році. До свого виїзду за кордон, він робив свою кар’єру в театрах та кіностудіях Одеси і Москви. Глаголін поселився в США в кінці 20-х років.

 

Найкраще виділеною репродукцією в книзі є плакат Константина Григоровича Болотова (1892-1934), яка представляє Харківську школу. В книзі цей плакат Болотова надрукований два рази. Спочатку як репродукція, яка подає його повністю на розвороті на початку видання і пропонує великий план на портреті з жіночим персонажем, що дозволяє, таким чином, трьом домінантним і надмірним кольорам, синій для фону, зелений для обличчя і помаранчевий для одягу – виразитися різко. Плакат Болотова для фільму «Кіра Кіраліна» прокоментований також два рази. Фактура цього плакату виявляє одночасно конструктивістський та імпресіоністський стиль.  Його складові частини, - картинка та друкарські шрифти, - подані навкіс згідно знаменитої конструктивістської діагоналі. Але ця діагональ виділена нечіткою манерою і автор  змушує танцювати слова заголовку на першій лінії. І, якщо яскраві кольори нагадують кольоровий вибір авангарду, то більшість аспектів додають ансамблю сильну експресіоністську тенденцію, - саме так вибрані наративні елементи аби оживити фільм, представити буйність кольорів і надати важливість жіночому образу розміщеному в центрі. Книга не дає біографічної довідки про К.Болотова. Скупою є також інформація про нього в Інтернеті. Ми дізналися лише, що К. Болотов народився в Харкові, був графіком і художником афіш. Він був також  кінорежисером і працював у театрі разом із Борисом Глаголіним.

 

Інший плакат, представлений в альбомі, належить  Михайлу Оскаровичу Длугачу (1893-1988). В книзі до нього немає жодного коментаря. Цей плакат відображає гармонію кольорів у коричневих та охрових тонах і, на сучасний погляд, має більш класичний вигляд. Одержавши освіту в Києві, Длугач, всю свою професійну кар’єру присвятив радянському кіно. (В книзі кольори афіші Болотова, трішки різняться – більше помаранчевого замість червоного і до зеленого, що стосується обличчя і рук жінки).

 

Анна Метр

 

(переклад з французької - Сергій Феодосьєв, письменник і літературознавець, дослідник творчості Панаїта Істраті) 

 

Схожі статті