07.09.2017 — 17.09.2017

18:00             17:30

ХРОНІКИ ТОТАЛЬНОЇ ФОТОГРАФІЇ. Виставка Євгенія Павлова

Фотогалерея

1-2 з 2

З 8 до 17 вересня у Довженко-Центрі під час міжнародного мультидисциплінарного фестивалю ГОГОЛЬФЕСТ 2017 відбудеться виставка ХРОНІКИ ТОТАЛЬНОЇ ФОТОГРАФІЇ, що представляє життєпис знакового для розвитку сучасної української фотографії проекту Євгенія Павлова, харківського фотографа, одного з ініціаторів створення у 70-х роках авангардної групи «Час» (з Ю. Рупіним, Б. Михайловим, O. Maльованим, О. Супруном та ін.).

 

Куратор виставки: Тетяна Павлова, історик і теоретик фотографії.


ТОТАЛЬНА ФОТОГРАФІЯ – універсальний арт-метод Євгенія Павлова. Роботи фотохудожника об’єднує специфічний формальний прийом довільного уведення фарби в чорно-білу фотографію у вигляді кольорової ретуші. Механічні пошкодження, пил, подряпини, що звичайно приховуються, тут висуваються на передній план. За допомогою цих механічних прийомів здавалося б легкі і ненав’язливі знімки відкривають усю глибину безодні між «розмахом ідей» та нікчемністю реалій того, що Павлов колись назвав «країною, де переміг сюрреалізм», перефразувавши відомий політичний лозунг.

 

«Євгеній Павлов широко впроваджує у світлину живописну технологію. Правда, живопис відіграє тут незвичну для нього деструктивну роль по відношенню до власне фотографічного зображення. Вільні форми кольорових плям нерідко відіграють проявляючу роль, будучи безпосередньо пов’язаними з емоційністю та інтуїтивністю. Таким чином у фотографію уводиться фактор безпредметності, що наближає її до умов безпрототипної творчості. У подоланні типологічних канонів і міститься принцип ТОТАЛЬНОЇ ФОТОГРАФІЇ як універсального мистецького методу», - кураторка Тетяна Павлова, «ЄВГЕНІЙ ПАВЛОВ. ТОТАЛЬНА ФОТОГРАФІЯ»

 

Уперше ТОТАЛЬНУ ФОТОГРАФІЮ було показано у 1994 році. Виставку побачили в Зіммерлі Арт Музеї Ратгерського Університету, Центрі сучасного мистецтва і Університеті в Цинциннаті, Університеті в Кентуккі (США), в Києві, Ризі, Братиславі. Далі цей напрямок був органічно продовжений у співпраці з Володимиром Шапошниковим і вилився у три великі проекти (куратор Тетяна Павлова): СПІЛЬНЕ ПОЛЕ, 1996, ПАРНОГРАФІЯ, 1998, ДРУГЕ НЕБО, 2003.


Зважаючи на те, що однією з головних новацій нонконформістських проектів Павлова, що інтегрувалися у метод «тотальної фотографії» (зокрема, «Скрипка», 1972, «Архівна серія», 1988) була масова зйомка оголеної чоловічої натури, здійснена уперше в СРСР як мистецький проект, науковий відділ Довженко-Центру присвятив свою традиційну кінолекційну програму «Культурфільм» темі еротики та тілесності у пострадянському кіно.

 

 У розрізі (пост)радянського кіно тема еротики також пов’язана з історією (само)цензури. Починаючи з богоборчої сцени в «Землі» Олександра Довженка еротичні сцени вилучалися зі стрічок, а фільми, що намагалися працювати з тілесністю у більш вишуканий спосіб, і зовсім заборонялися («Суворий юнак» Абрама Роома). Саме з витісненням еротичного і разом з тим сексуального з офіційної радянської культури і пов’язана радикальна інверсія цієї теми під час «перебудови» та незалежності. Як результат, в 1990-х еротичні мотиви та оголенні тіла десь ніжно, десь хижо і зухвало повернулися до кінофільмів, а екрани відеосалонів і домашніх відеомагнітофонів масово заповнили заборонені сюжети. Цей період досі залишається малодослідженим, саме тому спеціальна програма «Культурфільм: Еросфера» може стати достатньо несподіваною та цікавою спробою осмислити цей феномен візуальної культури.

 

«Культурфільм: Еросфера» складатиметься з трьох лекцій та двох кінопоказів.

 

Запрошені лектори: Олександр Івашина – культуролог, науковець, старший викладач кафедри культурології Національного університету «Києво-могилянська академія» (Лекція «Тіло, насилля й оголеність в культурі», Татьяна Дашкова - російська культурогиня, авторка книги “Телесность — Идеология - Кинематограф: Визуальный канон и советская повседневность” (НЛО, 2013) (лекція «Мода та тілесність в радянському пострадянському кіно»), Олександра Набієва - культурологиня, арт-критик, редакторка друкованого журналу про сучасну фотографію «5.6»., учасниця об’єднання «Українська фотографічна альтернатива» (лекція «Еротичний канон тілесності 90-х»).

 

Довідково:

 

Євгеній Павлов (нар.1949) в 1979 закінчив кінооператорський факультет Київського Державного театрального Інституту ім. І. Карпенка-Карого. Фотографії Павлова були показані на виставках в Австрії, Білорусії, Болгарії, Греції, Данії, Іспанії, Італії, Китаї, Нідерландах, Німеччині, Латвії, Польщі, Росії, Словаччині, США, Україні, Фінляндії,Франції, Чехії, Швеції. Роботи знаходяться в музейних і приватних колекціях Іспанії, Італії, Литви, Німеччини, Польщі, Росії, США, України, Франції, Швеції, Японії. З-поміж них Музей образотворчих мистецтв Х'юстона; Художній музей та Центр сучасного мистецтва в Цинцинаті; Художній музей ЗіммерліРатгерс Університету (США); Державний музей образотворчих мистецтв ім. О. Пушкіна і Мультимедіа Арт Музей в Москві; Музей Фотографії в Шауляї (Литва) тощо.

 

Тетяна Павлова, історик і теоретик харківської фотографії. У 1980 закінчила мистецтвознавчий факультет Київського державного художнього інституту, розпочавши систематичні дослідження харківської школи фотографії, що завершилися в 2007 захистом кандидатської дисертації. З 1988 створювала та брала участь в організації мистецьких подій в Україні, Австрії, Німеччині, Польщі, Росії, Словаччині, США. Брала участь у роботі Місяця фотографії в Братиславі та ParisPhoto в Парижі. Створила низку виставкових проектів з Євгенієм Павловим, а також декілька проектів з Євгенієм Павловим і Володимиром Шапошниковим. Авторка книг та статей про українське мистецтво та фотографію (Мистці українського авангарду в Харкові та ін.). Протягом 2010-2016 працювала в складі експертної групи по створенню міжнародної енциклопедії The History of European photography. Читала лекції з теми українського арт-авангарду в Києві, Братиславі, Варшаві, Нью-Йорку, Попраді,Москві.

 


Останнi події