25.03.2018 — 25.03.2018

13:00             15:00

Довженко-Центр @ Docudays: Жінці про жінку

Фотогалерея

1-4 з 8

25 березня 13:00 на найбільшому в Україні фестивалі документального кіно DocudaysUA Довженко-Центр представить віднайдений у Державному фотокіноархіві України ім. Пшеничного освітній фільм "Жінці про жінку".


Показу фільму передуватиме лекція критикині і відомої експертки з радянського культурфільму Барбари Вурм. 


Барбара Вурм викладає слов’янську літературу та кіно в Університеті Гумбольдта в Берліні. Вона нещодавно отримала ступінь PhD за дисертацію про радянський культурфільм 1920-х років. Барбара – співредакторка двох книжок про Дзиґу Вертова й авторка кількох статей у сфері російських та радянських медіа, кіно та літератури. На додаток до своїх академічних інтересів, вона працює критикинею-фрілансеркою і кураторкою на кількох кінофестивалях (goEast та DOK Leipzig) та спеціалізується на пострадянських країнах.

 

Радянський культурфільм – це жанр, що виник у 1920-х роках на перетині агітпропу, анімаційних експериментів і нехудожніх форматів на кшталт етнографічних чи науково-популярних фільмів. Основним завданням культурфільму була освіта та просвіта глядачів – як у питаннях політичної та особистої гігієни, так і в ідеологічних питаннях – і ці цілі були тісно пов’язані з ідеєю створення нового радянського глядача. 

 

Модеруватиме захід очільник науково-програмного відділу Довженко-Центру,  дослідник німого та звукового радянського кіно Станіслав Мензелевський.

 

 «Жінці про жінку» («Що кожній жінці треба знати» / «Гігієна дівчини й жінки») – режисерський дебют заслуженої діячки мистецтв УССР (1954), уродженки Дубна Євгенії (Інги/Ївги) Григорович (1905-1978).

 

Закінчивши, як і чимало українських кінематографістів, педагогічне училище, Григорович вступає до Державного технікуму кінематографії, вищого навчального закладу, відкритого в Одесі 1924 року. Через рік після закінчення технікуму Григорович потрапляє на знімальний майданчик фільму «Експонат з паноптикуму» (1929), ставши помічницею уславленого на той час Георгія Стабового, режисера «Двох днів» (1927) – одного із найважливіших українських фільмів, що першим потрапив у американський прокат.

 

Зі Стабовим Григорович співпрацюватиме і на наступному його фільмі «Крокувати заважають» (1930).

 

Мабуть через співпрацю зі Стабовим, режисерці-дебютантці довіряють роботи над доволі важливим просвітницьким проектом – культурфільмом про особливості жіночої біології та фізіології.

 

 «Жінці про жінку» знімався на Одеській кіностудії та у медичних закладах й установах міста, джутовій та тютюновій фабриці.

 

Медичним консультантом фільму виступив доволі непересічний лікар-гінеколог, доктор медицини Олександр Крупський, колишній міністр здоров’я й опікування УНР, автор кількох українських підручників та монографій з оперативного акушерства.

 

Випускник Тартуського університету Крупський зробив собі лікарську кар’єру в Україні.

 

Під час перебування у Києві Крупського обирають до складу Української Центральної Ради УНР від Балтійського флоту. Згодом він ініціює створення Всеукраїнської спілки лікарів та стає міністром здоров’я й опікування УНР. З 1919 року — Крупський старший асистент, приват-доцент кафедри акушерства і гінекології Київського університету.

 

На час зйомок фільму він уже очолює цю кафедру в Одеському медичному інституті. З 1930 по 1936 роки завідує кафедрою акушерства та гінекології Київського медичного інституту. Наступного року Крупського заарештовано у сфабрикованій справі Спілки визволення України (СВУ). Після звільнення Крупському забороняють проживати в Україні.

 

Значення Крупського для української гінекології та акушерства важко переоцінити. Він досліджував, пропагував та активно застосовував знеболювання пологів. Крупський є автором кількох перших українських підручників та монографій з оперативного акушерства («Знеболювання пологів», «Оперативне акушерство», «Ювенільні кровотечі». Понад те, Крупський обстоював необхідність забезпечення курортним лікуванням селян.


 

Останнi події