30.11.2018 — 30.11.2018

11:14             11:14

«Документи епохи» feat «Сон Сови»

Фотогалерея

1-4 з 6

06 грудня Довженко-Центр презентує сенсаційну кінознахідку 2018 року — фільм «Документи епохи» (1928) у живому музичному супроводі експериментального гурту «Сон Сови». 


Стрічка «Документи епохи» є безпрецедентним та надзвичайно цінним візуальним свідченням найбільш драматичних сторінок української історії перших десятиліть ХХ ст. Автор фільму — опальний український режисер Леонід Могилевський (Léonide Moguy, 1899-1976), чільний представник французького кіноавангарду та натхненник Квентіна Тарантіно.

 

До цього часу вважалося, що фільми Моґі радянського періоду втрачені. Те, що один із них, створений на базі Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ), після 80 років забуття віднайдено в Центральному державному кінофотофоноархіві ім. Г.С.Пшеничного — кіноподія національного масштабу. 

 

«Документи епохи» це:

 

- монтажний фільм, створений на основі 40 000 метрів хроніки 1917-1922 рр.;

- рідкісні зйомки діячів української революції: Павла Скоропадського, Симона Петлюри, Володимира Винниченка,  Миколи Скрипника та багатьох інших;

- унікальні краєвиди Києва й Одеси початку XX століття. 

 

Сон Сови - міні-оркестр, що складається з клавішних (Кирило Цуканов), віолончелі (Євгенія Смолянінова) та саксофону (Михайло Сарана). Музика гурту — це ретельно продумана суміш божевілля стилів: академічна музика, джаз, електро. Як кажуть самі учасники групи — це музика для ще не знятого фільму. 

 

Іван Козленко, генеральний директор Довженко-Центру:

«У «Документах епохи» - весь драматизм української боротьби за незалежність 1917-1921 років: калейдоскопічна зміна влад, кожна з яких проголошувала ледь не новий світовий порядок, девальвація цінностей революції, перетворення її на ознаку війни й безладдя, втрата моральних і цивілізаційних орієнтирів, екстремальна сконденсованість часу… Київ, що став центром цієї борні, чи не вперше так стереоскопічно зафіксовано на кіноплівці. Особливо вражають щасливі очі обивателів, народні натовпи, що зустрічають повернення військ Центральної Ради на Софійській площі...».


Оксана Забужко, письменниця:

 

“Хроніки 1918-1928 ("Документи епохи") від Леоніда Моґі - mustwatch i mustshow як навчальний фільм для шкіл і вишів. Його двічі треба дивитись - раз "покадрово", вдруге - як цілість ("рух часу"). Всі історичні шаблони, інстальовані нам колоніальною освітою, ламаються, як соломинки…”.


Довідкова інформація:  

 

Леонід Могилевський (Моґі) (Léonide Moguy, 1899-1976) – всесвітньовідомий режисер, кінематографіст та письменник, один із піонерів української кінохроніки. У 1920-х роках він очолював відділ кінохроніки ВУФКУ (Всеукраїнського фотокіноуправління), був колегою по цеху Дзиґи Вертова та Михаїла Кауфмана. Разом із Олександром Довженком він ініціював створення першої кінотеки українських фільмів.З 1927-го року відділ, очолюваний Могилевським, починає випуск «Кінотижня», а потім і «Кіножурналу» ВУФКУ – знаменитих підбірок свіжої кінохроніки, «своєчасної та злободенної», що стали чи не єдиним джерелом новин. У той час Леонід Могилевський створює дві монтажні стрічки - “Як це було” і - у співпраці з режисером Я. Габовичем - “Документи епохи”.

 

Наприкінці 1920-х років режисер емігрував до Франції, а під час Другої світової війни - до США, після знову повернувся до Європи – знімав у Франції та Італії. Після виїзду з СРСР зняв близько 20 картин. У 1938 році фільм Леоніда Моґі «В’язниця без ґрат» брав участь у Венеційському кінофестивалі, де отримав Кубок міністерства масової культури і номінувався на головну нагороду фестивалю як найкращий іноземний фільм. У 1947 році його картина "Bethsabée" номінувалася на Велику міжнародну премію Венеційського кінофестивалю. А в 1950 році фільм Моґі «Завтра – надто пізно» (Domani è troppo tardi) номінувався на Золотого Лева - головну нагороду Венеційського кінофестивалю, та був визнаний найкращим італійським фільмом року. Фільми Леоніда Моґі «Париж уночі» (1943) та «Аравійська операція» (1944) Квентін Тарантіно згадує серед стрічок, які надихали його на створення «Безславних виродків» (2009). Ці картини він ставить в один ряд із роботами Жана Ренуара, Фріца Ланґa.

 

ДОКУМЕНТИ ЕПОХИ 

 1928, ВУФКУ, 67 хв.

Автор-монтажер: Леонід Могилевський

Співавтор: Я. Габович

Помічники: Павло Коломойцев, А. Леводарова, А. Нісензон 

 

«Документи епохи» – найбільш відомий монтажний фільм ВУФКУ, створений на основі 40 000 метрів хроніки 1917-1922 рр. В основу фільму Леонід Могилевський поклав буцімто ідеологічно застарілий архівний матеріал (“кавалки позитиву” і дореволюційний “мотлох”), що зберігся в архівах кіностудій ВУФКУ (Всеукраїнського фото кіноуправління), або був викуплений у інших кіно-організацій та приватних осіб. 

 

Найцікавіше в «Документах епохи» – показ рідкісних кадрів за участі діячів української революції. Вокзалом Києва незадовго до свого вбивства крокує командувач німецьких військ Герман фон Ейхгорн, гетьман Павло Скоропадський накриває щедрий стіл для своїх союзників, Володимир Винниченко та Симон Петлюра мерзнуть на січневому морозі біля Софіївського Собору, загони Міхаїла Муравйова проходять Києвом, Християн Раковський вітає солдат Червоної армії в Харкові, з трибуни виступає нарком освіти та патрон українізації 1920-х Микола Скрипник та багато інших кінодокументів.

 

Вісім частин фільму збігаються з різними етапами революційних та післяреволюційних подій: Перша світова війна, Лютнева і Жовтнева революції, прихід німецьких союзників УНР в Київ, діяльність Української Держави під приводом Скоропадського, повернення Директорії в Київ, встановлення радянської влади в Харкові та Одесі, похорон Леніна, початок відбудови Радянської України в 1920-х, побудова харківського Держпрому та Дніпрогесу, святкування десятиріччя революції, панорама антикомуністичної боротьби у всьому світі.


Фільм «Документи епохи», крім того, що є унікальним зібранням кадрів переламних для історії України ХХ століття подій, демонструє методи роботи з колективною пам’яттю. Головним смислоформуючим елементом фільму є інтертитри, яких у фільмі більше 200. Саме інтертитри активно інтерпретують зображене на екрані на користь більшовицького історичного бачення. Відповідно, перегляд «Документів епохи» вимагає від глядача неабиякої критичної роботи по виявленню точок конфліктів зображеного в хроніці та переданого в текстовому коментарі. 

Захід є частиною проекту Коло Дзиґи — циклу музичних кіноперформансів, під час якого відбуваються прем’єри та спеціальні покази відреставрованих Довженко-Центром українських німих фільмів та світової кінокласики, створених та виконаних наживо українськими та зарубіжними музикантами та діджеями.

 

Квитки: https://kiev.karabas.com/son-sovi-feat-dokumenti-epohi-1928-kolo-dzigi

Акредитація для журналістів: pr@dovzhenkocentre.com


Останнi події